Христина Стуй: "Біжимо швидше за вітер" - 30 Серпня 2012 – Легка атлетика

Христина Стуй: "Біжимо швидше за вітер" - 30 Серпня 2012 - Легка атлетика
Середа, 11.05.2016, 15:29
ЛЕГКА АТЛЕТИКА
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS

Розсилка новин

Введіть Ваш Email

 

Вже підписано

Add to Google Reader or Homepage

Читать в Яндекс Ленте
Яндекс.Метрика
 
Головна » 2012 » Серпень » 30 » Христина Стуй: "Біжимо швидше за вітер"
22:34
Христина Стуй: "Біжимо швидше за вітер"


На Іграх у столиці Великобританії квартет українок поставив національний рекорд у бігу в естафеті чотири по 100 метрів. Команда у складі Олесі Повх, Христини Стуй, Марії Ремень та Єлизавети Бризгіної уперше за історію України зійшла на олімпійський п'єдестал.

Кореспондент "Експресу" після нагородження познайомився з Христиною Стуй.

- В естафеті ви були найменш досвідченою у команді. Це на вас не тиснуло?
- Трохи тиснуло. Незадовго до старту мені сказали, що бігтиму другою. Налякалася. Боялась підвести команду. Мені снилися сни, жахливі сни, нібито моя колега дає мені естафету, а паличка падає. Ця рука Марії Ремtнь і нині в мене перед очима. Добре, що все так скінчилося.


- Чи знаєте, з якою швидкістю долали переможну "стометрівку"?
- Ні, швидкості ми не визначали. Нема в нас таких технологій. Знаємо, що американці дослідили швидкість спринтера Усейна Болта, він мчить зі швидкістю 40 із гаком кілометрів за годину. Ми ж не маємо спідометра. Можу лише сказати, що біжимо швидше за вітер! В естафеті неможливо порівняти результат з аналогічним забігом в особистій першості. Бо в індивідуальних забігах ми стартуємо, відштовхуючись від колодок. А в естафеті нам передають паличку, коли ми вже поволі розганяємося.


- Якою буде доля вашої команди через чотири роки?
- Усе буде гаразд! Ми всі молоді, можемо прогресувати і поліпшувати показники, аби порадувати Україну ще й на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро.

- А як же сім'я? Декретні відпустки?
- Троє із чотирьох дівчат ще незаміжні. Лише я - людина сімейна. Треба буде відпроситися у чоловіка і відтермінувати народження дитини на певний період. Та навіть якщо настане така приємна подія, то вона не завадить нашій команді добре виступати. Команда не збідніє, бо є гідна рівноцінна заміна. Я ж буду рада, бо моя дитина матиме немало нянь. Усі п'ятеро моїх колег по збірній готові її бавити.


- Ви говорити про себе і ще п'ятьох колег, але ж на олімпійський п'єдестал зійшло тільки четверо...
- Насправді це заслуга нас шістьох. Ми чотири роки разом працювали, конкурували, одне одного підтягували. І, повірте, до останнього моменту не знали, хто вийде на старт. Коли оголосили четвірку, я побачила вираз обличчя Наталії Погребняк. Вона не почувалася ображеною. Вона не заздрила, а, схрестивши пальці, побажала нам успіху на старті. Побажала щиро.
Ми стали призерками. То був сюрприз для всіх. І навіть для конкуренток. Після забігу дівчата з Ямайки, які фінішували другими, повернулись до нас - у них був такий здивований вигляд! На їхніх обличчях можна було прочитати слова: "А це хто такі і як вони добігли до "бронзи"?


- За "бронзу" кожна із чотирьох призерок заробила по 50 тисяч доларів. Ви вже визначилися - поділите 200 тисяч на шістьох осіб?
- Ми ще не мали часу на такі роздуми. От порадимося і вирішимо. Думаю, ніхто не збідніє, якщо поділиться призовими з тими, хто також їх заслужив.


- Хто ще, на вашу думку, долучився до цього успіху?
- Дуже багато людей. Я ж казатиму лише про тих, хто допоміг мені сягнути цієї вершини. Особливо вдячна своєму тренеру Сергієві Басенкові, а також моєму чоловікові. Ми обоє родом з Івано-Франківська. 2010 року настав момент, коли треба було переїжджати з рідного міста до столиці. Чоловік не хотів. Але таки погодився, бо розумів, що це потрібно його дружині. Спакував валізи і сказав: "Їдемо до Києва".


- Як олімпійська медаль змінить ваше життя?
- Я надіюсь, що ніяк. Мене все влаштовує.


- А як же тусовки? Богемне життя?
- Повірте, не для цього я переселилася з Івано-Франківська до Києва. Дискотеки, нічне життя - не для мене. Моя місія - займатися легкою атлетикою. А увесь вільний час проводжу з чоловіком або з батьками, котрі живуть в Івано-Франківську.


- То правда, що до 15 років ви зовсім не займалися спортом?
- Правда! Але добре, що я пізно цим захопилась. Дуже багато спортсменок починають кар'єру рано, вони форсують підготовку, а в дорослому віці фізично "підсідають". Я ж оминула всі юніорські змагання. Навіть не потрапляла на чемпіонати світу та Європи.


- А чим займалися до 15 років?
- Бальними танцями. Працювала серйозно, але великих навантажень цей вид спорту не давав. Та от у школі новий учитель Роман Ільницький - молодий був, одразу після інституту прийшов до школи - помітив мій талант до бігу. Попросив мене виступити на районних змаганнях. Я вигравала на дистанціях 60 та 30 метрів. Була найпрудкішою у районі. Вчитель неодноразово просив піти на легку атлетику. Одного разу погодилася. Нині щаслива, що доля так склалася.

За матеріалами galsports.com

Прикріплення:
Категорія: Олімпійські ігри 2012 | Переглядів: 1260 | Додав: RunnerOK | Теги: Христина Стуй, легка атлетика лондон 2012
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Vinat Igor © 2016
Категорії розділу
Олімпійська слава Черкащини
Новини з-за кордону
Українські новини
Цікаві статті
Цікава статистика
Новини
Підбір кращих відеофайлів
Легка атлетика на Олімпійських іграх 1896-2008
Олімпійські ігри 2012
Категорії розділу
Всі права захищено. Деякі матеріали на цьому сайті взяті з відкритих джерел інтернету,
якщо ви являєтесь автором матеріалу і не бажаєте щоб він був розміщений на сайті - зв'яжіться з адміністратором